Поради для батьків

                       

вчити легко!

вивчення віршу по мнемотаблиці – це легко!

За сонцем хмаронька пливе ⛅ Тарас Шевченко

Прості ігри з математики для дітей 5-6 років

Консультація для батьків. Розвиток дрібної моторики.

Як залучити дітей
до морально-патріотичного виховання вдома?

Консультація для батьків

1 .ПРИВЧАЙТЕ ДИТИНУ ДБАЙЛИВО СТАВИТИСЯ ДО МОВ, ІГРАШОК, КНИЖОК. ПОЯСНІТИ, ЩО ДО КОЖНОЇ РІЧІ ВКЛАДЕНО ТРУДУ БАГАТЬОХ ЛЮДЕЙ. СХОДИТИ З ДИТИНОМ У БІБЛІОТЕКУ І ЗДІВІТИСЯ, ЯК ТАМ ЗБЕРІГАЮТЬ КНИГИ. ЦЕЙ ІГРОВИЙ ПРИЙОМ «ЯК У БІБЛІОТЕЦІ» ДОПОМОЖЕ ПРИВЧИТИДИТИНУ ДО ДБАЙЛИВОГО СТАВЛЕННЯ ДО КНИГИ.

     2 . ДОШКІЛЬНИКИ  ДУЖЕ РАНО ПОЧИНАЮТЬ ПРОЯВЛЯТИ ІНТЕРЕС ДО ІСТОРІЇ КРАЇНИ, КРАЮ. ЯКЩО В МІСТІ Є  ПАМ'ЯТНИКИ, ОРГАНІЗУЙТЕ ДО НИХ ЕКСКУРСІЇ І РОЗПОВІДИТИ ВСЕ, ЩО ВИ ЗНАЄТЕ, ПРО ТІ,  ЯК ВВАЖАЮТЬ ПАМ'ЯТЬ ЗАГИБЛИХ. ПО НАШІЙ КРАЇНІ І ПО ВСЬОМУ СВІТУ МОЖНА  ЗДІЙСНЮВАТИ ЗАХОПЛЮЮЧІ ПОДОРОЖІ ПО ГЛОБУСУ, КАРТАХ І ФОТОГРАФІЯХ.

      3. ЗАПРОПОНУВАТИ  ДИТИНI ЗБУДУВАТИ ДОМ. ЯКЩО ДОМ ПОСТРОЮВАНЬ, ПОГРАЙТЕ З РЕБЕНКОМ В  «НОВОСІЛЛЯ», ДОПОМОЖИТИ РОЗМІСТИТИ КУКОЛ, ЗАЙЧИКІВ, ВІДМЕДИКІВ. ЗДІВІТИСЯ, ЧИ  МІЦНО ПОСТРОЮВАННЯ ДОМУ, ЧИ КРАСИВИЙ, ЧИ ГОЛОВНИЙ ДЛЯ ЖИТЛА.

       4. ВИХОВУЙТЕ  У ДИТИНІ ШАНОЛИВО-ДБАЙЛИВЕ СТАВЛЕННЯ ДО ХЛІБА. ПОВІДВІДАЙТЕ ЗА ТИМ, ЯК  ПРИВОЗЯТИ І РОЗГРУНТУВАТИ ХЛІБ. РОЗПОВІДІТИ, ЯК ВИРОЩУЮТЬ ХЛІБ, СКІЛЬКИ ПРАЦІ В  НЬОГО ВКЛАДЕНО РАЗОМ З Дитиною ПОСУСІТЬ ЗАЛИШКИ ХЛІБА, ЗРОБІТИ СУХАРИКИ.

       5. РОСКАЖИТИ  ДИТИНІ ПРО СВОЮ РОБОТУ: ЩО ВИ ДІЛЯЄТЕ, ЯКУ КОРИСТЬ ПРИНОСИТИ ВАШ ТРУД ЛЮДЯМ,  БАТЬКІВЩИНІ. Розкажіть, що вам подобається у вашій праці.

       6. ПОВЕРТАЮЧИСЯ  З ДИТИНОМ З ДИТЯЧОГО САДУ, ЗАПРОПОНУЙТЕ ПОГРАТИ В ГРУ «ХТО БІЛЬШЕ ПОМІТИТИ  ЦІКАВОГО?». ГРА ВЧИТИ СПОБАЖЛИВОСТІ, ДОПОМАГАЄ ФОРМУВАТИ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ПРО  ЗАКОЛИШНІ. Запропонуйте дитині намалювати, що найбільше понравилося.

      7. ЛЮБОВ  ДО БАТЬКІВЩИНИ – ЦЕ І ЛЮБОВ ДО ПРИРОДИ РІДНОГО КРАЮ. СПІЛКУВАННЯ З ПРИРОДОЮ ДЕЛАТИ  ЧОЛОВІК БІЛЬШ ЧУЙНИМ, ЧУЙНИМ. ЗИМОЮ НА ЛИЖАХ, ЛІТКУ НА ВЕЛОСИПЕДІ АБО ПІШКИ,  КОРИСНО ВІДПРАВИТИСЯ З ДИТИНОЮ В ЛІС, ЩОБ ПОПИЛУВАТИСЯ ЙОГО КРАСОЮ, ДЗЮРЧАННЯМ  РУКА, СПІВОМ ВИХОВУЮЧІ ЛЮБІВ ДО РІДНОГО КРАЮ, ВАЖЛИВО ПРИВЧАТИ

ДИТИНУ БЕРЕГТИ ПРИРОДУ, ОХОРОНЯТИ ЇЇ. 

Консультація

« НАВІЩО ПОТРІБНІ РОЗМАЛЮВАННЯ

ДЛЯ ДІТЕЙ? »

Розмальовки для дітей - начебто банальні заняття. Проте психологи так не рахують. «Розмальовки» для дітей – це один із найпростіших і доступних способів з користю та інтересом провести годину. Заняття це доступне для малюків з півтора року.

 А В ЧОМУ КОРИСТЬ РОЗМАЛЮВАННЯ?

1. Дитя, розфарбовуючи якийсь об'єкт, знайомий чи незнайомий для нього, поповнює свої знання про форму, колір цього об'єкта, розвиває спостережливість.

Спочатку на малюнку і сонце може виявитися зеленим, і крокодил помаранчевим. Все нормально: дитина пізнає світ, переносить його на лист паперу, намагаючись відтворити кольори цього світу. Це непросто. Можна поговорити про призначення чи властивості та якості того, що дитина розфарбовує. Тим самим ми розширюємо кругозір дитини.

А для початку вибирайте знайомі для малюка предмети: м'яч, брязкальце, дзига, яблуко.

2. При розфарбовуванні розвивається дрібна моторика і кисть руки, що , як

відомо, безпосередньо пов'язане з розвитком мислення малюка, а також

успішністю освоення навичок письма. Спочатку розмальовки не повинні містити дуже багато дрібних деталей, які необхідно розфарбувати.

Малюнки повинні мати широкий контур – близько 1 сантиметра. За такий контур буде складно вилізти невпевненою ручкою малюка. Це дозволяє сховати природні хибки і додає впевненості у собі. Описи картинок повинні бути плавними, без кутів і складних вигинів.

У міру дорослішання дитини та освоювання техніки розфарбовування кількість

дрібних деталей на малюнку збільшується, і сама фігура стає більш складною.

3. Крім моторики розвивається і вольова сфера малюка: адже йому потрібно дуже постаратися, щоб не вийти за межі малюнку, потрібно навчитися контролювати натиск олівця, щоб не порвати папір. Розфарбовування розвиває посидючість і увагу дитини.

4. Розмальовки – шлях у світ образотворчого мистецтва, у світ творчості, це розвиток художнього смаку малюка.

Можна запропонувати дитині підмалювати, домалювати, придумати сюжет

малюнку, спираючись на утримання розфарбованого.

Змішування фарб, отримання нових кольорів і відтінків теж є процесом досить творчим, пізнавальним, цікавим і навіть «чарівним» для дитини.

Дитині сподобається, якщо ви влаштуєте невеликий вернісаж його робіт,

покажете його розмальовки рідним і друзям. Це допоможе їй бути впевненішою у своїй діяльності.

5. Розфарбовування передбачає удосконалення і у складності малюнку, і у виборі інструментів. Спочатку це взагалі може бути розфарбовування пальчиками за допомогою води (є такі розмальовки), потім олівці, фарби. Коли малюк почне працювати з фарбами, потурбуйтесь про те, щоб поруч не було того, що може бути зіпсовано фарбою.

6. Навчайте дитину робити вибір. Для цього бажано, щоб розмальовки були на

окремих листах, з яких дитина і буде вибирати те, що йому подобається. Коли вибір зроблено, решту розмальовки приберіть від дитини. Вивчайте доводити до кінця.

Якщо помічаєте, що дитина не справляється з розфарбовуванням,

то наступного разу запропонуйте йому більш прості картинки, які вона зможе

розфарбувати повністю.

7. Зверніть увагу на кольори, які вибирає дитина - це може стати таким собі

діагностичним моментом при розфарбовуванні

 8. Виконайте таке завдання: мама малює фігуру, а дитина її розфарбовує.

Замість батьків малювати можуть старші діти.

Таким чином, ми розвиваємо і навички взаємодії малюка

з іншими, і даруємо йому свою увагу.

Поради батькам «Як виховати добрі звички»

Пам'ятка для батьків “Розвиток дитячої творчості” 
Розвиток дитячої творчості:
10 правил для батьків

       1. Говоріть «ні» дитині якомога рідше. Найпростіший спосіб перервати політ уяви – зупинити дитину, коли вона чимось займається. Малює пальцем на картопляному пюре? Виросте майбутній Пікассо. А хто знає, що вийде, якщо змішати газовану воду з майонезом? Ви не знаєте, а ваша дитина дізнається і, можливо, стане іншим Менделєєвим.                                            

     2. Змістовно та цікаво організуйте життя вашого малюка, дайте йому можливість для нових та яскравих ворожень. У цьому вам допоможуть прогулянки, екскурсії, книги, бесіди...  

            3. Надайте дитині всі необхідні матеріали для творчості. Ви не можете переплисти річку, якщо у вас немає човна, вірно? Щоб займатися творчістю, потрібні інструменти та матеріали. Забезпечте дитину олівцями, крейдою, пластиліном, природним матеріалом, папером, клеєм, безпечними дитячими ножицями тощо.    

  4. Акцентуйте увагу на чарівності самого процесу, а не на результаті.  

            5. Не одружуватися за складністю. Відповідно до досліджень, найпростіші  м'ячі чи кубики розвивають мислення та уяву дитини не гірше, ніж «круті» дорогі іграшки. Наприклад, кидаючи чи катаючи м'ячик, навіть найменша дитина щоразу робить це по-іншому, оволодіваючи нові навички та пізнаючи для себе щось нове.                                                                                                                                                                                                              6. Не відмовляйтеся від сучасних технологій. Комп'ютер часто прирівнюють до телевізора, і час, проведений за комп'ютерними іграми, вважається марнотратним.Це не зовсім так, адже за допомогою комп'ютера можна малювати, творити музику, будувати віртуальні будинки. Просто купуйте правильні ігри, які сприятимуть розвитку уяви та творчості.        

                  7. Давайте дитині завдання, що вимагають креативності: незвичайне використання знайомих предметів, домальовування заданих елементів, гра зі словами та римами, завершення фраз, зміна сюжетів знайомих творів, підміна героїв.                                                                                                                                    

            8. Творіть разом із дитиною. Ваша присутність та заохочення – найкращий стимул для творчого настрою дитини. Улаштовуйте домашні концерти, сімейні читання вголос і міні-спектаклі, ходіть разом у музеї та на концерти, малюйте та клейте, слухайте разом музику та танцюйте (не обмежуйте свою дитину рамками лише дитячих пісеньок та танців).                                                  

          9. Будь-який вид дитячої творчості – це не просто розвага, творчість допомагає дитині стати у майбутньому щасливим, задоволеним життям людиною. Ставтеся серйозно до інтересів дитини, і постаратися розвинути її таланти, якою дивною чи незрозумілою не здавалося б вам її творчість.                

      10. Обов'язково підтримуйте дитину під час її творчих занять. Результати роботи неодмінно мають бути вами оцінені найвищою оцінкою, навіть якщо вам щось не понравилось. Хвалите дитину і щиро радійте її успіхам. 

                       Висновок. Навчання завжди пов'язане з помилками. Виправляйте їх спокійно, доброзичливо, щоб не нанести дитині психічної травми. Не забувайте хвалити малюків за найменші успіхи та досягнення.  Неодмінно закінчуйте заняття на позитивних емоціях. Найголовніше – зацікавити дітей і підтримати у них бажання пізнавати нове. Пам'ятайте , що далеко не всі повинні в майбутньому стати художниками, але кожний дитина може навчитися помічати навколо себе красу, шанувати її та вміти відтворювати у своїй душі, своїй творчості. 

"Толерантність як засіб забезпечення ефективності взаємодії між батьками і вихователями ДНЗ"

Вихователь і батьки – дві «платформи», які є основою для формування дитини, утвердження її світогляду. Вони – опора, відчуваючи яку, дитина може впевненіше почувати себе у цьому світі. Вихователі та батьки повинні разом створювати умови,

у яких дитина зможе розвивати собі та пізнавати світ.

Наскільки гарними будуть ці умови, залежить саме від них.

             «Не звертай уваги, синку, на свою виховательку, хай собі говорити», «не слухай її», «не переживай, я все владнаю», - подібні речення чують деякі діти від батьків, і це не вигадка. До чого вони призводять? Аж до загострення конфлікту, формування у дитини змалку неправильного світосприйняття. У таких випадках вихователі повинні знаходити індивідуальний підхід у процесі роботи та спілкування з батьками, який має бути заснований на засадах гуманізму та толерантності. Толерантність
              — це здатність індивіда сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань. Толерантність має свій діапазон, виходячи за який індивід втрачає можливість для нормального існування. Вона потрібна в відносинах між дітьми та батьками, вихователями та дітьми, батьками та педагогами, просто в міжособистісному спілкуванні, коли нам не вистачає терпіння, щоб вислухати та зрозуміти одне одного, прийняти людей з їх унікальністю, свідомість права кожного з нас на власне бачення світу .
Навчання у дитсадка нормоване, структуроване, формалізоване. Вдома ж процес виховання вільний. Кожен виховує дитину в певний, відведений для нього час, використовуючи при цьому «свої» методи. Як у домашніх умовах, так і у дитячому садочку дитина проявляє та «показує» собі в різних ситуаціях, по-різному розповідає світові і рідним про себе. Дорослі не завжди розуміють, що хоче сказати тією чи іншою поведінкою їх дитина. Для кращого розуміння треба об'єднати зусилля. І саме толерантність у цьому випадку виступає допоміжним та ефективним засобом взаємодії батьків та вихователів ДНЗ. 
              Взаємодія з сім'єю завжди була і залишається непростою справою. Для кожної батьківщини потрібно знайти індивідуальний підхід: одні потребують більшої підтримки, інші – меншої. Основна мета взаємодії ДНЗ із сім'єю, на нашу думку, об'єднати два ланки в одну «команду», встановити довірливі відносини між дітьми, батьками та педагогами. Від того, наскільки такі взаємовідносини будуть узгоджені, залежить успіх формування особистості в цілому.

 

Що треба пам'ятати батькам дитини,  яка зростає

(пам'ятка для батьків)

š   Дитя формується під впливом того оточення, в якому зростає.

š   Дитина, яка зростає у оточенні критики, навчається засуджувати.

•    Дитя, яке зростає в оточенні ворожості, стане агресивним.

š   Дитина, яка зростає у страху, буде всього боятися.

š   Дитина, яка зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.

š   Дитина, яка зростає в оточенні глузувань, стане сором’язливою і боязкою.

š   Дитина, яка зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.

š   Дитина, яка зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою в собі.

š   Дитина, яка зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терплячою.

š   Дитина, яка зростає в атмосфері любові, навчиться любити.

š   Дитина, яка зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.

š   Дитина, яка зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспрямованою.

š   Дитина, яка зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.

š   Дитина, яка зростає в оточенні че

сності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

Батькам корисно знати

(пам’ятка для батьків)

 š           Не поспішайте задовольняти бажання дитини.

      š     Не намагайтеся виконувати за сина чи доньку будь-яку справу.

      š       Давайте дитині постійні доручення, стежте за їх виконанням.

    š         Навчіться вислуховувати свою дитину, бути терплячими, не поспішайте закінчувати за неї фрази, не перебивайте не підганяйте.

       š    Не нав’язуйте дитині своєї волі, краще аргументовано доведіть, так буде краще.

     š       Привчайте дитину аргументувати свої вчинки: пропонуйте їй щоразу замислюватися над тим, що вона хоче робити або що робить

         š          Спонукайте дитину пізнавати довкілля.

    š     Створіть навколо маляти безпечні умови перебування та пізнання. 

         š      Пояснюйте дитині зрозумілою мовою, але без сюсюкання та зайвого спрощення, призначення та корисність різних речей, правила користування ними.

  š          Вчасно привчайте дитину до самообслуговування: щоб не викликати протидії вашим домаганням, продумайте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами, авансуйте її зусилля.

    š       З найменшого віку привчайте шанувати й любити своїх батьків, бабусь і дідусів, братиків та сестричок; не допускайте їх самоствердження за рахунок інших.

       š      Поважайте свою дитину, не принижуйте її гідності брутальними словами, глузуванням з її незграбності та невмілості, фізичними покараннями.

     š        Пам’ятайте: прикладом для дитини є її батьки.

š          Любіть дитину не сліпою, а мудрою любов’ю, яка допоможе їй вирости гарною людиною, вдячною вам і здатною до самореалізації в різних життєвих умовах.

Роль сімейних традицій у вихованні дитини

Консультація для батьків

        Сім'я - це будинок. Сім'я - це фортеця. Сім'я - це центр, навколо якого створюється коло для спілкування і закладається майбутнє кожної людини. У кожній сім'ї свої правила і порядки, свій особливий спосіб життя і свої погляди на життя. Молоді одружуються,створюють свою сім'ю, вносячи в неї ті підвалини і переконання, які були щеплені їм з дитинства.

Але  існують  ритуали  і традиції , характерні для всіх міцних і дружних сімей.   Добре слово з ранку, подяку  за приготований обід  і допомога по господарству, занепокоєння про стан здоров'я  і про плани членів сім'ї , все це є запорукою благополуччя сімейного життя.  З вміння спілкуватися з родичами та вміння проводити з ними час складаються сімейні традиції і культура сімейного поведінки.

Повага до членів сім'ї, доброта в словах і  вчинках , можливість зробити приємне і допомогти, показують культуру людини та її виховання. Людина, яка поводиться культурно в своїй  сім'ї, і в суспільстві буде вести себе відповідно.

Дитина - це майбутнє нашої країни. Розуміючи це, навчіть дитинулюбити навколишній світ. Він росте і проявляє все більше інтересу до сімейних традицій. Поважайте його бажання пізнати світ, дозволяючи йому брати участь в житті сім'ї. Прибираючи квартиру, готуючи обід, прикрашаючи будинок  до приходу гостей або до свята, залучіть і дитини в ці процеси.

Важливим місцем у будинку є кухня. Збираючись за столом всією родиною, ми відчуваємо себе захищеними, і розуміємо, що сім'я завжди допоможе.

  Спілкування, обговорення новин,  прийняття  спільних рішень - це ще одна важлива сімейна традиція. Уміння спілкуватися  з людьми і розуміти співрозмовника, допоможе дитині адаптуватися в суспільстві і знайти друзів.

Сімейні традиції часто йдуть від старшого покоління. Наші бабусі і  дідусі - це джерело думок і порад, знань і досвіду. Спілкування з ними збагачує внутрішній світ дитини.

Взаємозв'язок  молодого і старшого покоління дуже важлива.  Перебуваючи в тісному контакті  з бабусями і  дідусями, дитина дізнається  у них про минуле, вчиться поважати  старість і краще розуміти світ.

  Сімейні традиції допомагають дитині вступити в доросле життя.  У сім'ї дитина отримує всі основи свого світогляду  і сценарій подальшої поведінки. Тому умови, в яких виріс дитина, є важливим показником його культурного рівня.

  Виховання дітей, побудоване на любові до себе і до оточуючих, дозволить зберегти ті людські якості, які в подальшому призведуть  до створення ще однієї міцною і благополучної сім'ї. Чим більше буде таких  сімей, тим більше моральним буде людство в цілому.

PS День народження дитини - це ще один

привід зібратися за столом. А подарунком може стати казковий дитячий торт,

виконаний  у вигляді красивої іграшки або

героя з  улюбленого  мультика вашого малюка. Замовивши таке  чудо вам вдасться  порадувати 

іменинника та гостей, а  також залишити

про свято приємні спогади.

Дитина щаслива в любові
Консультація для батьків

«Не бійтеся любити своїх дітей. Кожна дитина потребує ніжності, обіймів, того, щоб її брали на руки, усміхалися до неї, гралися з нею. Коли ви показуєте своїй дитині, що вона для вас - найкраща у світі, це підживлює її душу так само, як молоко - тіло»

                                                                                                                              Бенджамін Спок.

  Роль батьків у розвитку особистості дитини переоцінити неможливо, адже вони - перше оточення, в якому вона набуває важливого досвіду, знань про себе і світ.

  Задоволена потреба в любові дає дитині сили й упевненість, лежить в основі позитивної самооцінки, допомагає робити самостійні кроки в житті. 

  Батьківська любов гарантує відчуття безпеки, підтримує сприятливий стан емоційно-чуттєвої сфери, вчить любові, моральної поведінки, забезпечує позитивний емоційний досвід, який є основою для пізнання світу.      
  Якщо спілкування дитини з рідними відбувається на позитивному емоційному тлі (її люблять безумовно - з усіма перевагами і недоліками), вона з розумінням, без образ сприймає невдоволення батьків її поведінкою та навіть покарання, бо сприймає його як справедливе. Дитина починає усвідомлювати цінність свого «Я», набуває впевненості в собі. Навколишній світ вона сприймає як безпечний і стабільний, а людей вважає надійними та дбайливими, з довірою ставиться до оточення. Лише почуваючись надійно захищеною, дитина досліджуватиме світ навколо себе, пізнаватиме його, а отже, розвиватиметься. 
  Найважливіша річ у житті кожної людини - батьківська любов. Потреба в ній  - одна з найсильніших у людини будь-якого віку, особливо малюка. Кожна проблема, що виникає в житті дитини, - це насамперед проблема батьків. Від їх любові та ставлення до сина чи доньки залежить те, як вони справлятимуться з труднощами. Дитина вчиться з того, що бачить у своєму оточенні: якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти; якщо дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною; якщо дитину постійно висміюють, вона стає замкненою; якщо дитині постійно робити зауваження, вона вчиться жити з почуттям провини; якщо дитина росте в середовищі терпіння, вона вчиться розуміти інших; якщо дитина живе в чесності, вона вчиться бути справедливою; якщо дитину підтримувати, вона вчиться цінувати себе; якщо дитина живе в середовищі розуміння й товариськості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі. Дитина не образиться, якщо висловлювати свою незгоду почати зі слів: «Мені так не здається...»,  «Я думаю інакше...». Висловити згоду допоможуть такі слова: « Це не викликає сумніву...», «Я готовий з цим погодитись...», «Я теж хотів про це сказати...». Оцінити дії дитини допоможуть такі слова: «Я пишаюся тобою...», «Мені (не) подобається, як ти зробив...», «Я (не) задоволений твоєю поведінкою...», «Мені було (не) приємно дивитися, як ти...», «Мені було (не) приємно почути, що ти...», «Дякую за...», «Чудово! Так тримати!»Бажаємо усім успіхів у вихованні  дітей!

Тема: " Як виховати ввічливість"

 З чого починається ввічливість? Ввічливість - одна з найважливіших якостей культурної людини. Перше враження, яке справляє людина на оточуючих, складається, здебільшого, з того, наскільки вона ввічлива і привітна. З точки зору прагматика, бути ввічливим корисно, ввічлива люб'язна людина приємна іншим, з нею охоче і частіше спілкуються. Так що ввічливість - це запорука соціальної успішності дитини. А. С. Макаренко писав, що «знайти почуття міри між активністю і гальмами - значить, вирішити питання про виховання». Дитина повинна бути активною, прагнути до чогось і вміти вимагати. Але, при цьому, важливо навчити її стримувати свої бажання і прислухатися до думки інших, ставитися до них з повагою.

У кожної людини своє уявлення про ввічливість. Хтось буде радий, якщо його дитина вчасно скаже слова «будь ласка» і «спасибі», не плутаючись з їх застосуванням, для когось ввічлива поведінка - це коли малюк в гостях не шумить, не бігає, а спокійно сидить поруч. Інші батьки мріють, щоб дитина навчилася просити пробачення, коли скривдить когось із дітей. У кожного свій образ того, яким повинна бути дитина, щоб вважатися ввічливою. А що таке ввічливість для вас? Які з чарівних слів ви вважаєте головними і дієте самі відповідно до своїх переконань? Тому що, з головного педагогічного секрету, що ввічливість виховується тільки ввічливістю, винятків не буває.

Процес виховання починається з народження, і маля, як губка, вбирає все, що відбувається навколо. Для нього будинок - модель великого світу, причому, модель зразкова. Не замислюючись, не оцінюючи, він вбирає в себе все, навіть випадкові слова і вчинки батьків, і приймає їх на віру. Як ви спілкуєтеся між собою, з близькими, з сусідами, з незнайомими людьми - все це сприймається, як зразок і копіюється. Тому, перший і головний етап у вихованні ввічливості дитини - це демонстрація позитивного прикладу дорослими.

     Після того, як дитина починає активно набирати словниковий запас, ввічливі слова незабаром з'являються в мові. Але це станеться тільки в тому випадку, якщо малюк їх чує від оточуючих. Вже 1,5-2-річні карапузи можуть вимовляти чарівні слова - «спасибі», «будь ласка». У першу чергу, дитину варто навчити слiв привітання, і хоча слово «привіт» легше, але після 3-х років потрібно вчити малюка саме слову «здрастуй». Кажучи його, ми позначаємо, що той, кому ми його адресуємо, існує для нас, ми бажаємо йому добра і здоров'я. Також потрібно навчити дитину словам «будь ласка», «дякую», «вибач», «до побачення». Це мінімум, який повинен бути в лексиконі трьохлітки: дитина повинна знати, коли застосовуються ці слова, і вміти правильно їх використати. Далі лексикон ввічливих слів повинен розширюватися. Дуже добре, якщо шестирічна дитина може назвати і правильно застосувати 10-15 ввічливих слів і виразів.

  Тема: " Як привчити дитину до порядку"

Будьте прикладом для дитини! Це перше і найголовніше правило. Якщо ви намагаєтеся привчити дитину до порядку, в першу чергу слідкуйте за порядком у своїх речах. Ми не маємо права вимагати від дитини те, що самі не виконуємо.

Поясніть дитині, для чого потрібне прибирання.Часто діти самі навіть і не здогадуються , навіщо ми, дорослі, виконуємо певні дії. Тому варто закцентувати увагу дитини на чистоті, як на результаті. поясніть, що набагато зручніше пересуватися по кімнаті, коли іграшки на поличках, а не під ногами. Скажіть, що набагато швидше можна відшукати улюблену машинку, якщо вона лежить на своєму місці. Розкажіть, як вам приємно знаходитися в чистій кімнаті. Тоді малюк з більшим ентузіазмом займеться прибиранням!

Зробіть прибирання веселою грою.Нам, дорослим, часто буває важко заставити себе зробити прибирання в квартирі. А ми хочемо, щоб дитина з радістю приступила до такого “веселого” завдання… Тому пригадаймо, що гра — це провідна діяльність в дитинстві, і використаймо це! Необхідно перетворити нудне прибирання іграшок в захоплюючий квест “віднайди всі машинки”, “де сховався лев”. Або влаштуйте змагання “хто швидше заповнить корзину”. Ввімкніть веселу музику, переодягніться у чарівників чи перетворіться у роботів і складайте речі в комод так, як робили би це вони!

Постійність і послідовність — ваші помічники!Щоб прибирання іграшок, складання речей в шафу, миття своєї кружки після чаю стали звичними справами, про які не потрібно нагадувати, будьте послідовними у цих правилах і вимогах. Якщо з найменшого віку ви будете кожен день демонструвати дитині, як скласти іграшки перед сном, то з часом малюк почне це робити сам. крім того для нього це стане звичкою, своєрідним ритуалом, нормою повсякденного життя.

Допомагайте дитині!Почніть разом, або нехай почне дитина, а ви допоможіть закінчити. Не слід одразу вимагати у дитини повної чистоти без вашої допомоги. Таким способом ви лише відіб’єте бажання!

Ніколи не використовуйте прибирання в якості покарання. Тоді у дитини сформується ставлення до прибирання як до чогось негативного і неприємного. А тоді вам уже не так просто буде змусити навести порядок.

Хваліть і заохочуйте дитину. Акцентуйте увагу на стараннях і на чистоті, яка стала у кімнаті.

Не перевантажуйте дитину прибиранням!Пам’ятайте, що до певного віку діти не знають поняття “треба”, “мушу”, вони роблять лише те, що цікаво і “хочу”. Тому зважайте на можливості і вміння дитини, на її зацікавленість. Але і не спускайте багато з рук. Пам’ятайте, що все має бути в міру!

ПОРАДИ БАТЬКАМ

«Учимо дошкільнят користуватись ножицями»

Уміння користуватись ножицями часто дається маленьким дошкільнятам нелегко. Адже для того, щоб оволодіти цією навичкою, дитина повинна вміти використовувати вказівний, середній і великий пальці окремо від без іменного й мізинця. Незважаючи на те що діти починають користуватись ножицями вже із трьох - чотирьох років, повністю ця навичка розвивається в них тільки до шести років. Ви можете допомогти вашому дошкільнику оволодіти вмінням вирізати ножицями за допомогою спеціальних вправ, що розвивають дрібну моторику.

Як навчити дитину дошкільного віку користуватись ножицями

1. Розвивайте навички моторики

Є багато цікавих ідей для розвитку навичок дрібної моторики та двосторонньої координації дитини, застосовувати які необхідно з раннього дитинства, ще до того, як вона почне користуватись ножицями.

• Нехай дитина переміщує кубики або інші предмети за допомогою кухонних щипців, їй це неодмінно сподобається.
• Попросіть дитину вичавлювати воду з водної іграшки або губки під час купання.
• Наповніть піпетку для закапування очей фарбою й попросіть дитину намалювати картину, потроху видавлюючи фарбу з  піпетки.
• Запропонуйте дитині пробивати діркопробивачем отвори в аркуші картону, це зміцнить її м'язи рук.
• Нехай дитина частіше грає з пальчиковими ляльками-маріонетками. Це чудовий спосіб навчитись використовувати пальці окремо.
• Дитині також сподобається рвати папір на дрібні шматочки. Це допоможе розвинути вправність і спритність.
• Закріплення прищіпок по краях паперової або пластикової тарілки ідеально підходить для розвитку двосторонньої координації.

2. Вибирайте правильні  ножиці

Обдумано підходьте до вибору відповідних ножиць для вашого малюка. Немає універсальних ножиць , які би підходили всім. Попросіть дитину випробувати ножиці, щоб переконатися, що вони досить гострі й підходять для її руки.

• Ножиці для правшів і шульг. Ножиці, які ви купуєте дитині, повинні відповідати домінуванню однієї з її рук. Більшість ножиць розраховані на праворуких . Проте дитина-шульга повинна користуватися ножицями, призначеними спеціально для ліворуких. У ножиць  для шульг верхнє лезо розташоване зліва, щоб дитина могла бачити лінію відрізу. Існують ножиці, які рекламуються як універсальні, але такі моделі можуть не дати шульзі чіткого огляду даної лінії.

·        Адаптивні  ножиці. Дітям зі слабкими м'язами рук, особливими потребами або будь-якими іншими обмеженнями потрібні адаптивні ножиці. Існує кілька форм і конструкцій таких ножиць, які відповідають певним потребам. Бувають ножиці із пружиною, які самі розкриваються після стиснення; настільні ножиці для роботи користувачів з однією рукою й навчальні ножиці, які чудово підходять для навчання дитини правильно розташовувати ножиці в руці.

• Безпечні ножиці. Де які фахівці, які працюють з дітьми дошкільного віку, уважають за краще користуватись ножицями з тупими (закругленими) кінцями для початківців. Їх зазвичай називають безпечними ножицями. Купувати потрібно такі, які будуть добре різати папір, оскільки де які з ножиць даного типу практично не ріжуть. Якщо дитині буде дуже важко різати папір, у неї може зникнути бажання навчитись вирізати ножицями.

3. Навчайте дитину правил безпечно використовувати ножиці

Важливо навчити дитину правил безпечно поводитися з ножицями й повторювати ці правила перед кожним заняттям з ними. Є два основних моменти, які слід особливо підкреслити. По-перше, діти повинні знати, що ножицями можна різати тільки папір і більше нічого. По-друге, стежте за тим, щоб дитина не ходила й не бігала з ножицями. Якщо малюку необхідно кудись піти, покажіть йому, як треба правильно тримати ножиці при ходьбі, тобто із зімкнутими лезами, у кулаці й кільцями догори. Його руки повинні знаходитись поруч з тілом.

4. Навчіть дітей правильно тримати ножиці

Почніть із правильного положення ручки ножиць у руці. Продемонструйте малюку правильний спосіб тримати ножиці й попросіть його повторити ваші дії. Вам, можливо, доведеться допомогти дитині розмістити пальці у відповідних отворах. Навчайте й показуйте, що великий палець завжди йде в менший отвір, а вказівний і середній –у більший отвір. У цьому вам можуть допомогти малюнки зі схематичним зображенням правильного положення ножиць у руці. Нехай дитина також тренується розтискати та стискати ножиці. Це допоможе їй знайти силу, необхідну для роботи з ними.

5. Вирізуйте з дітьми за лінією

Для того щоб дитина навчилася справлятися з ножицями, вона повинна спочатку навчитись різати за лінією. При цьому використовуйте щільний папір, а не занадто тонкий і легкий, що легко складається та згинається. Допоможіть малюку, на перших порах направляючи його руку своєю, доки він не оволодіє цим умінням на належному рівні.

6. Вирізання форм

Після того як ваша дитина за своїть попередні етапи, вона може переходити до вирізання різних форм. Ви можете самі малювати різні форми й фігури фломастером з товстим наконечником або використовувати кольорові надруковані зображення  трикутників, кіл  чи квадратів, а також інших зображень.

7. Вирізання з поворотом паперу

Покажіть дитині, як треба вирізати, повертаючи папір. Допомагайте, коли вона буде пробувати однією рукою вирізати, а іншою повертати аркуш. Це допоможе їй навчитись не перевертати ножиців гору «дном» (що відбувається досить часто). Навчіть її вирізати не поспішаючи, поступово, при цьому контролюючи стан і ножиць, і паперу.

8. Вирізуйте весело

Перетворіть навчання працювати з ножицями на веселу та творчу гру. Тримайте під рукою клей і фломастери, щоб дитина могла вирізати, наклеювати й розфарбовувати.

Ось ще кілька цікавих ідей:

• Вирізання змійкою. Нехай ваша дитина складе папір так, щоб вийшла велика й довга змійка, а потім розріже її на більш дрібні змійки.
• Бахрома. Нехай дитина надрізує краї кольорового паперу, щоб із робити стильну під ставку або капелюх з бахромою.
• Мистецтво колаж . Вирвіть сторінки зі старих журналів і попросіть дитину вирізати з них різні форми , а потім наклеїти їх на папір і створити свій власний витвір мистецтва

                                                              Творчих успіхів!

" Як швидко вивчити вірш на пам'ять? Асоціативний метод вивчення. "

"Права і обов'язки дітей"